Інкотермс 2020: як умови поставки впливають на мито та ПДВ

Що таке Інкотермс і навіщо він потрібен

Інкотермс — це набір міжнародних торговельних правил, які розробляє Міжнародна торгова палата. Вони стандартизують розподіл обов'язків між продавцем і покупцем: хто організовує перевезення, хто оплачує кожен відрізок шляху, хто страхує вантаж, хто відповідає за експортне та імпортне оформлення і в який момент ризик випадкової втрати переходить від однієї сторони до іншої.

Замість того щоб описувати все це в контракті на кількох сторінках, сторони пишуть три літери та назву місця — наприклад, FCA Гданськ або DAP Київ. Далі все зрозуміло без пояснень: кожна умова має точно визначене значення.

Чинна редакція — Інкотермс 2020. Важливо пам'ятати, що нова редакція не скасовує попередніх: сторони можуть посилатися і на Інкотермс 2010, головне — прямо зазначити в контракті, яку саме редакцію застосовують.

Одинадцять умов і два класи

Редакція 2020 року містить одинадцять правил, поділених на два класи за видом транспорту:

Порівняно з редакцією 2010 року склад термінів не змінився: жодного не додали та не вилучили. Єдина суттєва зміна назви — умову DAT перейменували на DPU (постачання з розвантаженням), і тепер вона застосовується не лише до терміналу, а до будь-якого місця призначення.

Тут варто застерегти від поширеної помилки. У 2019 році, до виходу нової редакції, у пресі активно обговорювали, що з Інкотермс 2020 нібито зникнуть EXW, FAS і DDP, а натомість з'явиться новий термін CNI. Ці прогнози не справдилися: усі три умови чинні, а термін CNI до правил не увійшов. Якщо натрапите на такі твердження — це застаріла інформація.

Найпоширеніші умови зрозумілою мовою

Розберемо ті, що найчастіше трапляються в контрактах українських імпортерів:

Логіка проста: від EXW до DDP обсяг обов'язків продавця зростає, а покупця — зменшується. Відповідно змінюється та ціна в інвойсі.

Де проходить межа витрат

Наочно розподіл виглядає так — зверніть увагу на пунктирну лінію митного кордону:

Саме перетин цієї лінії має ключове значення для розрахунку платежів.

Як умови постачання впливають на митну вартість

Це головне, заради чого імпортеру варто розбиратися в Інкотермс. Митна вартість — база для нарахування мита та ПДВ — це не просто сума в інвойсі. За статтею 58 Митного кодексу до ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті, додаються складові, якщо вони ще не входили в цю ціну:

• витрати на транспортування товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України
• витрати на навантаження, вивантаження та обробку, пов'язані з транспортуванням до місця ввезення
• витрати на страхування товарів

Тепер зрозуміло, чому умови постачання так важливі. За EXW ціна в інвойсі — це вартість товару на складі продавця, тому до неї доведеться додати всю логістику до кордону України та страхування. За CIF значну частину цих витрат уже враховано в ціні, тож додавати майже нічого. Тобто дві поставки з однаковою ціною товару, але різними умовами, дадуть різну митну вартість і різну суму платежів.

Митна вартість = ціна за інвойсом + складові до кордону, яких у ній ще немає

Докладніше про сам розрахунок платежів — у статті як розрахувати мито та ПДВ при імпорті.

Що НЕ входить у митну вартість

Зворотний бік не менш важливий і допомагає не переплатити. Кодекс дозволяє не включати до митної вартості низку витрат — але лише за трьох умов одночасно: вони виділені з ціни, документально підтверджені та піддаються обчисленню. Це:

• витрати на транспортування вже після ввезення на митну територію України
• плата за будівництво, монтаж, технічне обслуговування чи технічну допомогу після ввезення (наприклад, пусконалагодження обладнання)
• податки, які справляються в Україні

Практичний висновок: якщо ви везете товар на умовах DAP до складу в Києві, вартість перевезення від кордону до Києва можна не включати в митну вартість — за умови, що вона виділена окремим рядком у документах і її можна порахувати. Якщо ж у документах одна загальна сума за всю доставку, виділити внутрішню частину не вийде, і платежі будуть більшими.

І ще одна норма-запобіжник: при визначенні митної вартості не допускається включення жодних інших витрат, крім тих, що прямо передбачені статтею 58.

Типові помилки в контрактах

Через неточні формулювання виникає більшість суперечок, зокрема з митницею:

• Не зазначено місце. Просто FCA чи DAP без назви пункту — умова неповна. Треба писати FCA Гданськ, DAP Київ, EXW Шеньчжень.
• Не вказано редакцію. Оскільки попередні редакції не скасовані, варто прямо писати, наприклад, Інкотермс 2020.
• EXW у міжнародному контракті. За цією умовою продавець не зобов'язаний виконувати експортне оформлення, а покупець-нерезидент часто не може зробити це самостійно в країні продавця. Для міжнародних поставок зазвичай безпечніший FCA.
• Морські умови для контейнерів. FOB і CIF історично призначені для розміщення товару на борту судна. При контейнерних перевезеннях товар передають на терміналі, тому логічнішими є FCA чи CIP.
• Загальна сума доставки без розбивки. Якщо вартість перевезення до кордону та після нього не розділена в документах, зменшити митну вартість на внутрішню частину не вдасться.

Як умови постачання перевіряє митниця

Умови постачання зазначаються в митній декларації, і митниця звіряє їх з контрактом, інвойсом та транспортними документами. Розбіжності — типовий привід для запиту додаткових документів, а далі й для сумніву в заявленій вартості.

Найчастіші причини запитань: в інвойсі одна умова, а в контракті інша; заявлено умову, за якої доставку оплачує продавець, але додатково подано рахунок перевізника від покупця; вартість перевезення не підтверджена документами, хоча за умовами постачання вона мала додаватися до вартості.

Якщо митниця не погоджується із заявленою вартістю, вона приймає рішення про коригування — про те, як діяти в такій ситуації, ми написали окремо: коригування митної вартості.

Джерела

• Митний кодекс України, стаття 58 — Верховна Рада України